Гетманец Гр. - Світло й тіні

Дѣятели современности.

1.
К. И. Арабажинъ.

МОСКВА,
Т-во "Печатня С. П. Яковлева", Петровка, Салтык. пер, д. Т-ва, No 9.
1914.

Світло й тіні.

"Пора наконецъ, оказать, что Надсонъ умеръ отъ чахотки, а не отъ Буренина"... "Пора быть осторожнѣе съ жестокими и, право, не искренними обвиненіями. Въ этой легкости осужденія признаніе нашей некультурности"...

Solus (К. Арабажинъ).

Все більшого та більшого набірає разголосу українська справа, українська ідея.

Все більшої прихильносте та признання зазнають національно-культурні та політичні працьовники українські.

Перед ними схиляють голови навіть такі велетні духа людського, як небіжчик Бьернстьєрне Бьєрнсон.

"Меня удивляютъ ваши стремленія--писав колись він до українських проводирів.

"Изъ всѣхъ начинаній современной жизни ваше начинаніе кажется мнѣ самымъ грандіознымъ.

"Я слѣжу внимательно за каждымъ вашимъ словомъ. Оно такое свѣжее, новое, справедливое и рѣзкое--это восхищаетъ"! (Див. "Укр. Жизнь", Январь, "Наши задачи").

В такий захват прийшов Норвежський "лев", довідавшись про рух український.

І не дивно! В українському рухові стільки того цового, світлого, справедливого.

Але доти сей рух приваблюватиме великих духом людей, доки він іде нога в ногу, плече в плече з завданнями прогресу й вселюдського добра та ідеалів.

Діячі того руху доти пишатимуться повагою й шанобою доки не схибнуть, не почнуть лукавити.

Український діяч не може, не повинен служити і нашим, і вашим,

-- Бути носителей поступової ідеї і прислужником реакційної течії.

-- Служити разом Богові і мамоні.

Українське громадянство повинно геть сторонитись од напівподілених людей, з двоїстими душами.

Українська ідея повинна зоставатись чистою, як сльоза, незаплямованого, як новий сніг.

А чистеє діло й рук чистихъ вимагає.

Та чи ж всі діячі вкраїнські мали чисті руки, коли брались за велике діло?

Чи були чистими руки в того автора, слова якого ми взяли епіграфом до статті сієї?

Чи чисті були в його помисли вже тоді, коли він писав до "ВільноїУкраїни", до "Слова", до газ. "Наша Дума" та до инших українських с.-д. органів?

Рука виводила на папері красні слова в оборону упослідженого стану робочого, а вовча думка десь снувала коло оборони нововременця Буреніна в Надсоновій справі...

Пора, десь думав К. Арабажин, кинути каменюку в домовину страдника-поета.

Треба виждать тільки трохи час, поки на обрію життя громадського чорна хмара розіпнеться.

Аж ось чорна хмара зьявилась і ввесь небозвід оповила.

Час виходити на шляхъ широкий.

І вийшов:

Геть ідеї всі прекрасні!

Хай згине все, що писав у "Вільній Україні", в "Слові"!

-- Що недавнечко ще виводила рука при укладанні збірника, посвяченого товаришеві Левку Мацієвичу!

Буреній ніяк не винен! Це не культурність наша! Над-сон вмер од сухотів, а не Буренін звів його з життя!

Так гуконув д. Арабажин в "Биржевыхъ Вѣдомостяхъ", прикрившись вигаданим Боків.

А люде й вивели на свіжу водицю та й поставили "въ чемъ мать родила".

Ос загляньте, читачу, в No 4 робітничої газ. "Звѣзда".

Там найдете прецікаві документи, що показують через кого передчасно вмер поет.

Там лікарь Штангеєв, що лічив слабого, ось що пише між иншим:

"Я убѣжденъ, что умершій безвременно С.Я. Надсонъ, несмотря на безнадежность болѣзни, могъ бы прожить по меньшей мѣрѣ до весны, если бы вышеупомянутый фельетонъ г. Буренина не былъ напечатанъ".

Так говорить компетента людина.

Але що ті документи, що ті слова К. Арабажинові ва жать!

Він певна річ прямує в "станъ ликующихъ", туди, де Буреніни та Меншикови пишуть!

Прямує та боїться, що враз не приймуть ще там...

Але ж приймуть! Не дурно ж бо він "извѣстный публицистъ".

Та й на українське амплуа буде "первый сортъ"!

Адже він багато у цій сфері зна такого, чого Меншикови з Запорожцями не знають.

Не дурно ж він і в українському клубі "Громада" Петербурзі терся і в українських робітничих часописах працював...

Тоді можна й в українських борців-страдників камінням шпурнути.

Наприклад:

-- Даремно кажуть, що Павла Граба Сібіряка згноїла.

-- Грабовський помер од сухотів, а не од Вілюйська з Тобольськом.

-- Дурниця те все, ще Шевченка заслання та муштра зо світу звели.

-- Він вмер... Арабажин скаже тоді, од чого вмер Шевченко. ..

Николай Архангельскій в "Звѣзд'і" пише на адресу п. Арабажина ось що:

--"...руки прочь" отъ нашего общаго дѣла! Не грязните его своими нечистыми прикосновеніями! Уйдите отъ насъ какъ можно дальше, и чѣмъ дальше, тѣмъ лучше! Не надо намъ ни вашихъ рефератовъ, пропитанныхъ ядомъ вашего предательства, торгашества словомъ и перомъ, мѣщанства и филистерства, не надо намъ ни вашихъ агитацій за насъ, ни вашихъ сантиментальныхъ сочувствій, безплодныхъ воздыханій . Уйдите отъ насъ разъ на всегда! Рабочему классу нужно избавиться отъ мнимыхъ "друзей" -- съ его врагами онъ справится самъ".

Під цими словами підпишеться, певна річ, і вкраїнське робітництво та його проводирі--ідеологи.

В "сочувстіяхъ" до вкраїнського прелетаріяту теж признавався колись "извѣстный публицистъ".

Але ж українським робітникам так само не потрібні "просвітителі" з янгольським голоском, а чортовою думкою.

Ім не потрібні ті "друзі", що можуть зрадити й дати замісць хліба каменюку, замісць риби--гадюку.

Не потрібні вони й цілому вкраїнському рухові, бо чиста справа потрібуе й чистих рук.

Гр. Гетьманець.

("Огни"--1912 г. No 8).